Для бурих ведмедів період сну починається між жовтнем та груднем. Зазвичай вони викопують барліг, який може служити їм протягом кількох наступних років.  Природні печери або ущелини іноді теж можуть згодитися. Перед початком зими ведмеді ретельно вистеляють барлоги травою, листям, папороттю та мохом. Це затишне місце найкраще підходить для зимового сну, хоч насправді бурі ведмеді й не впадають в «справжню» сплячку, як от їжаки чи кажани.

Хоча частота їх серцебиття та дихання сповільнюється, ведмеді можуть легко прокинутися в разі небезпеки, коли їм треба захиститися. Перед зимовим відпочинком ведмедям необхідно достатньо їжі, щоб сформувати належний шар жиру, адже вони втрачають третину своєї ваги протягом зимового сну. Думки науковоі спільноти, між іншим, з приводу опису «стану відпочинку» ведмедів розділяються на: зимовий сон, зимовий відпочинок, заніміння, сплячка - усі ці терміни часто вживані. Проте основна ідея полягає в збереженні енергії в період, коли їжі не вистачає. 

Часто помилково припускають, що зимовий сон ведмедів спричинений холодом. Проте на відміну від нас, людей, ведмеді досить нечутливі до низьких температур, снігу та морозу. Ведмеді сповна користуються дарами осені, збираючи фрукти та горіхи, що містять багато цукру та жиру, наприклад горішки бука, насіння, ягоди та інші, з метою збільшення своєї жирової маси. Вона сприяє виживанню ведмедів взимку за умов відсутності поживних речовин та енергії. Відпочинок є цьому важливою передумовою. 

Під час сну ведмеді знаходяться в нерухомому стані, що не варто плутати із глибокою сплячкою менших ссавців, таких як їжаки та бабаки. Протягом сплячки, бабаки сповільнюють свій метаболізм до однієї десятої від його нормально рівня: вони дихають раз чи двічі на хвилину, а серця б’ється максимум 5 разів. Температура тіла падає до 3 градусів Цельсія. 

У ведмедя, з іншого боку, кровообіг, дихання та серцебиття сповільнюється лише до такого рівня, при якому він здатний захистити свій барліг у будь-який момент. Якби температура тіла ведмедя, що важить декілька сот кілограмів, знизилася до 3 градусів Цельсія, він був би неспроможний «зібратися» без зовнішнього джерела енергії. Точно невідомо яким чином ведмідь контролює баланс енергії, температурні коливання та як «вимикає» функцію нирок - це наразі залишається таємницею. 

Ці питання дуже цікавлять сучасну медицину. Беручи до уваги, що ведмеді пролежують тижні без наслідків, як от порушення кісткових чи м’язових тканин, на їх шкірі не розвиваються виразки, що могло б стати найбільшим відкриттям для геріатричної медицини. В той час як пацієнти з хворобами нирок все життя потребують діалізу, ведмеді, здається, просто вміють «вмикати» та «вимикати» діяльність нирок за необхідності. 

Часто виникають питання стосовно основних параметрів фази зимового відпочинку, наприклад: як довго сплять ведмеді? Стільки часу проходить поки знижується температура їх тіла? Скільки ваги вони набирають перед сном? та інші. Найбільш достовірна відповідь звучить так: все надзвичайно індивідуально! Це означає, що жоден ведмідь не такий, як інші, а також, що кожної зими їх поведінка відрізняється. Як і в будь-якому біологічному феномені, тут присутній високий рівень непевності. Це є надзвичайно важливим фактором, адже під час змін навколишнього середовища, неможливість адаптуватися призводила до вимирання видів.

В окремих випадках, ведмеді взагалі не засинають - іноді завдяки своїм мисливським здібностям та вмінню вполювати стару, хвору або слабку здобич в зимовому лісі. Чи, можливо, завдяки доступу до альтернативних джерел харчування, як годівниці для оленів, зимові поля, або сміття, що залишають люди. Тобто, не існує чітких рамок для початку та завершення зимового сну. 

Іноді ведмеді активізуються протягом короткого періоду потепління у пошуку коріння у розмерзлій землі, після чого зникають в своєму барлозі після наступу холодів.

Поведінка ведмедів взимку в неволі часто є індикатором для перевірки, чи підходить певна територія для утримання ведмедів. Численні парки для тварин певним чином змагаються за визнання їх території найпридатнішою за результатами якості та тривалості сну їх ведмедів. Хоча варто зазначити, що відсутність зимового сну ведмедів не є точним свідченням про неналежні умови утримання.

Неможливо утримувати ведмедів в умовах, що не відрізняються від умов дикої природи. Територія такого заповідника повинна була б становити щонайменше 100 гектарів на одного ведмедя. Деякі ведмеді переносять життя за парканом краще за інших. Багато з них, через недостатній розвиток у ранньому віці, набули нехарактерні моделі поведінки, що повністю домінують у їх житті. 

Свобода вибору має вирішальне значення: якщо диким тваринам доводиться жити в неволі, важливо, щоб їм був наданий простір для самовизначення.